У дисертації запропоновано новий підхід до дослідження синоптичних процесів, що зумовлюють небезпечну і стихійну кількість опадів у теплий період. Розроблена методика об’єктивної ідентифікації баричних систем синоптичного масштабу. Вона дає можливість вивчити структуру атмосфери, баричного поля, кількісно оцінити величину енергетики і вологовмісту атмосферних вихорів, дослідити їх періодичність та міжрічну мінливість, встановити їх вплив на повторюваність та інтенсивність НЯ і СГЯ. 1. Аналіз структури атмосфери та баричного поля, розрахованих за методикою ОІБС, показав: Атмосфера в Україні у теплий період є дуже неоднорідною: фронтальні зони на території країни зустрічаються значно частіше (~80%), ніж однорідні повітряні маси. Це і визначає співвідношення між фронтальними і внутрішньомасовими опадами в Україні, яке залежить від синоптичного процесу. Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. в Україні спостерігається тенденція до зменшення повторюваності однорідних повітряних мас і зростання повторюваності фронтальних зон. При цьому повторюваність зони полярного фронту зростає, а арктичного – зменшується. На території України у теплий період переважає малоградієнтне поле (особливо підвищеного тиску), улоговини та гребені. Значний відсоток становлять сідловини. Циклони та антициклони спостерігаються значно рідше (переважають, зазвичай, тилові частини циклонів та улоговин і передні антициклонів та гребенів). Наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. повторюваність областей низького тиску в країні зменшується, а високого - зростає. При цьому повторюваність циклонів і малоградієнтних полів зниженого тиску зменшується, а улоговин – дещо збільшується. Активізація антициклональної діяльності відбулась за рахунок зростання повторюваності гребенів, особливо їх тилових частин. Аналіз енергетики і вологовмісту атмосфери та складових їх бюджету, розрахованих за методикою ОІБС, дозволив визначити значення їх середніх величин для нижньої тропосфери у теплий період та виявити їх характерні риси для баричних утворень різного походження. Встановлено, що:
Середня питома кінетична енергія одиничної маси повітря у теплий період року в Україні на АТ1000 становить 18,9±0,05 Дж/кг, що відповідає середній швидкості вітру 6 м/c. Середнє значення величини масової долі водяної пари складає - 7,5±0,4 г/кг. У цей період переважає приток вологи, додатна адвекція кінетичної енергії та її генерація. Найбільшу питому кінетичну енергію має арктична повітряна маса. Для неї характерний приток кінетичної енергії і її генерація (максимальні у тиловій частині баричних утворень). Найбільш вологими є тропічна і помірна повітряні маси. Для них характерними є стік і дисипація кінетичної енергії та приток вологи. Масова доля водяної пари арктичного повітря, а також її приток, майже вдвічі менші. Чим більшу південну складову має циклон, який виходить в Україну, тим більший приток вологи і більша генерація кінетичної енергії спостерігається у нижній тропосфері. Зі зростанням північної складової переміщення вихорів генерація кінетичної енергії зменшується і переходить у дисипацію. Зменшується і приток вологи. Повторюваність випадків НЯ та СГЯ залежить від вологовмісту, структури баричного поля та енергетики нижньої тропосфери. Вони мають складову, період якої становить 2-3, 4-6 та 9-12 років, що збігається з періодом повторюваності НЯ і СГЯ та опадів у цілому. У період, коли на території України спостерігалось збільшення повторюваності випадків НЯ та СГЯ вологовміст циклонів (особливо полярних) збільшувався, а їх кінетична енергія зменшувалась (найбільше арктичних). Дослідження особливостей циклонічної діяльності показали :
Наприкінці ХХ ст. значно зменшилась кількість циклонів, що переміщувались територією України у теплий період. Це було характерно для усіх вихорів. Траєкторії циклонів на шляху до України і на її території мали більш південну складову. Повітряні маси, рухаючись південніше, поповнювали свій вологозапас за рахунок випаровування з прилеглих морських акваторій і набували більшого вологовмісту, ніж у попередні роки. Найбільшу швидкість в Україні. мають циклони, які переміщуються з північною складовою, а найменшу – вихори з південною складовою. У всіх регіонах країни на початку ХХІ ст. спостерігалось значне зменшення швидкості переміщення баричних утворень. Самі вихори були більш глибокими, ніж у попередні роки. Зміна траєкторій циклонів, на початку ХХІ ст., свідчить про зміну положення центрів дії атмосфери і, відповідно, орієнтації осі вологообміну між Атлантичним океаном та Центральною Європою у теплий період року. Виявлені особливості циклонічної діяльності у теплий період наприкінці ХХ та на початку ХХІ ст. підтвердили висновки, отримані за методикою ОІБС, і свідчать про те, що об’єктивна ідентифікація баричних систем синоптичного масштабу реально відображає структуру атмосфери, її енергетику, вологовміст та процеси, що в ній відбуваються, а також дозволяє глибше зрозуміти фізичний механізм утворення опадів та їх мінливість. Вона може використовуватись для їх дослідження та моніторингу і є першим етапом в оцінці умов, сприятливих для їх виникнення. Розроблена методика моніторингу інтенсивності баричних утворень та синоптичних процесів відкриває шлях до автоматизації існуючих методик прогнозу явищ погоди, їх удосконалення та створення нових. Виявлені характерні риси синоптичних процесів, що зумовлюють виникнення НЯ та СГЯ у теплий період та механізми зміни просторово-часового розподілу НЯ та СГЯ можуть стати основою для створення методик їх прогнозування з різною завчасністю.
|
