Анотація до роботи:

Каричковська Г.І. Особливості удобрення азотом ріпаку ярого на чорноземі опідзоленому Лісостепу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.04 – агрохімія. – Національний науковий центр „Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н. Соколовського” УААН, Харків, 2004.

Дисертаційну роботу присвячено вивченню особливостей удобрення азотом ріпаку ярого на чорноземі опідзоленому Лісостепу України.

В роботі досліджено поживний режим грунту, його біологічну активність і вологозабезпеченість під впливом осіннього і весняного внесення азоту у формах аміачної селітри, сульфату амонію та підживлення карбамідом в період бутонізації ріпаку ярого.

Доведено переваги весняного внесення азотних добрив перед осіннім і позакореневим підживленням у період бутонізації ріпаку ярого на забур'яненості посівів, нарощуванні вегетативної маси в процесі фотосинтезу і формуванні врожаю.

Встановлено, що найвищу врожайність насіння і загальний вихід олії з гектарної площі з найвищою рентабельністю виробництва можна одержати при внесенні азоту у формі сульфату амонію весною під передпосівну культивацію дозою 60 кг/га, а також при поєднанні половинної дози цього добрива з підживленням карбамідом дозою 30 кг/га азоту у фазу бутонізації.

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та нове вирішення питання підвищення продуктивності ріпаку ярого шляхом покращення азотного живлення за рахунок оптимізації доз, строків та способів внесення різних форм азотних добрив.

1. Внесення азотних добрив покращує азотний режим чорнозему опідзоленого впродовж всієї вегетації рослин ріпаку ярого. Вміст нітратного і амонійного азоту в шарі грунту 0–20 см в середньому за три роки у фазі квітування склав відповідно 8,6 і 14,5 мг/кг грунту, а при внесенні сульфату амонію в дозі N₆₀ під передпосівну культивацію – 10,3 і 16,3 мг/кг грунту. На кінець вегетації вміст мінерального азоту (нітратний + амонійний) знижується на контрольному (без добрив) і фоновому (Р₆₀К₆₀) варіантах до 7,2 мг/кг грунту, а на удобрених – до 7,6–8,9 мг/кг грунту.

2. Встановлено, що за ефективністю аміачна селітра і сульфат амонію при передпосівному їх внесенні були практично рівноцінними, а внесення вроздріб (одна половина норми з осені, а друга – під передпосівну культивацію) не мало переваги перед внесенням всієї норми під передпосівну культивацію. Внесення аміачної селітри з осені під основний обробіток грунту супроводжується переміщенням нітратного азоту з верхніх шарів грунту в нижні до глибини 1 м, а перенесення всієї чи половинної дози азоту в позакореневе підживлення – погіршенням умов азотного живлення рослин.

3. Різні системи внесення азотних добрив мало позначались на забезпеченості рослин ріпаку ярого рухомими формами фосфору і калію.

4. Біологічна активність грунту суттєво зростає при передпосівному внесенні повної дози азоту. Узагальнений індекс інтенсивності розкладу клітковини та виділення СО₂ складає 1,120 – 1,125 проти 1,0 на контролі (без добрив). При внесенні добрив вроздріб індекс зростає до 1,14 – 1,15. Перенесення азоту в підживлення рослин ріпаку ярого майже не впливає на біологічну активність чорнозему опідзоленого.

5. Сумарне водоспоживання рослинами ріпаку ярого за вегетацію зростає при застосуванні азотних добрив, особливо на варіантах з передпосівним внесенням їх під культивацію, або вроздріб під оранку і культивацію. Витрати вологи на цих варіантах за вегетаційний період коливались в межах 416 – 420 мм, проти 394 мм на фоновому контролі (Р₆₀К₆₀).

6. Найбільша забур'яненість посівів відмічається на контрольному варіанті (без добрив) і на фосфорно-калійному фоні. При внесенні азотних добрив, особливо під передпосівну культивацію, сприяє більш інтенсивному росту рослин ріпаку ярого. Зростає конкурентність ріпаку до бур'янів. Найменша кількість бур'янів (33 шт./м²) і їх маси (144 г/м²) при передпосівному внесенні сульфату амонію проти 56 шт./м² і 242 г/м² на фоновому контролі (Р₆₀К₆₀). На посівах ріпаку ярого із бур'янів найбільш розповсюджені в період квітування: гірчиця польова, куряче просо, мишій зелений. При внесенні повної дози азоту під передпосівну культивацію кількість цих бур'янів зменшується, а збільшується кількість таких, як щириця звичайна, лобода біла і підмаренник чіпкий.

7. Внесення аміачної селітри або сульфату амонію дозою N₆₀ до сівби ріпаку ярого та поєднання весняного внесення N₃₀ сульфату амонію з N₃₀ карбаміду при підживленні сприяло кращому виживанню рослин за вегетацію на 3,3–4,7%. При цьому, в середньому за три роки формувалась найбільша надземна маса рослин ріпаку ярого (538–567 г/м² сухої речовини) та площа асиміляційної поверхні (37,5–38,6 тис.м²/га).

Внесення сульфату амонію весною та поєднання передпосівного внесення сульфату амонію з позакореневим підживленням рослин карбамідом забезпечило формування найбільшої кількості стручків (30 – 31 шт. на рослину) та найбільшу масу насіння (1,23–1,26 г на рослину).

8. В середньому за три роки досліджень найвищу врожайність (15,7–15,8 ц/га) насіння ріпаку ярого одержано при застосуванні сульфату амонію повною дозою азоту (60 кг/га) під передпосівну культивацію та при поєднанні половинної дози цього добрива з позакореневим підживленням карбамідом проти 10 ц/га на контролі (без добрив) і 11,5 ц/га на фоновому варіанті (Р₆₀К₆₀). Дещо нижчу врожайність (14,6 ц/га) одержано при застосуванні аміачної селітри весною під культивацію та (13,6 ц/га) при внесенні її восени під оранку. Внесення азотних добрив вроздріб половинними дозами азоту (з осені і до сівби весною) не мало переваг перед одноразовим внесенням їх перед сівбою.

Внесення азоту не сприяло підвищенню олійності насіння ріпаку ярого порівняно з фосфорно-калійним фоном. Вихід олії залежав від рівня урожайності.

9. Коефіцієнти використання азоту з азотних добрив коливались за варіантами у межах 37–59%. Найбільше азоту засвоюється ріпаком ярим при внесенні сульфату амонію під передпосівну культивацію, найменше – при позакореневому підживленні рослин карбамідом у повній дозі (60 кг/га азоту).

10. Окупність 1 кг азоту приростом врожаю насіння ріпаку ярого коливається в межах – від 1,33 кг до 7 кг. Висока окупність його при весняному внесенні повної дози азоту (60 кг/га) та вроздріб (під оранку і культивацію), Найменша – при позакореневому підживленні.

11. Найвищий рівень рентабельності забезпечувало застосування сульфату амонію повною дозою азоту перед сівбою та при поєднанні половинної дози цього добрива з позакореневим підживленням рослин карбамідом (відповідно 117,6 і 120,4%). В цих варіантах найбільшим був і показник чистого доходу (відповідно 763,7 і 777,0 грн./га), а найнижчими названі показники (рівень рентабельності і чистий дохід, відповідно, 77,2% і 482 грн./га) були на фоні позакореневого підживлення всією дозою азоту. Економічні показники вирощування ріпаку ярого зростали при заміні аміачної селітри сульфатом амонію і перенесенні часу застосування аміачної селітри з осені на весну.