Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Соціологічні науки / Соціальна структура, соціальні інститути та процеси


Шандор Федір Федорович. Секуляризація як об'єкт соціологічної рефлексії : дис... канд. соціол. наук: 22.00.03 / Ужгородський національний ун-т. — Ужгород, 2006. — 197арк. — Бібліогр.: арк. 188-197.



Анотація до роботи:

Шандор Ф. Секуляризація як об’єкт соціологічної рефлексії. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 - соціальні структури, соціальні відносини. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню сутності та змін секуляризації як об’єкту соціології релігії викликаних динамікою суспільних процесів у сучасних суспільствах під впливом глобалізації. Досліджено становлення і розвиток теоретичних поглядів на сутність процесу секуляризації у відповідності до соціальних змін у суспільстві в контексті взаємовідносин релігії з іншими основними соціальними інститутами - політики, економіки, родини та культури. З’ясовано тенденції змін у обсязі та змісті взаємодії між цими соціальними інститутами під впливом секуляризації та розширенню на цій основі евристичного потенціалу терміну секуляризації через поширення його на дослідження взаємодій між всіма соціальними інститутами щодо захисту їх від агресії з боку будь-яких соціальних інститутів.

Дослідження процесу секуляризації у соціології свідчить про те, що цей соціальний процес, який займає чільне місце у проблематиці соціології релігії потерпає під впливом динамізму соціальних перетворень у сучасному суспільстві, та з боку глобалізації, суттєві зміни, які виходять за межі традиційного розуміння терміну секуляризації, представленого теоретичним внеском Вебера, Дюркгейма, Маркса, Маліновського, Парсонса, Бергера, О’Ді. Закладена в цих теоріях методологічна основа аналізу сутності секуляризації залишається адекватною для дослідження процесу секуляризації на протосоціологічному та класичному етапах розвитку соціології. В той же час дисертаційне дослідження виявило, що сутність терміну секуляризації змінювалась від етапу до етапу розвитку суспільства. Зокрема, на протосоціологічному етапі розвитку соціології вони проявились у наступному:

  1. У характері протікання процесу секуляризації через виникнення і появі та розширенні обмежень структури і функцій релігії: від обмеження економічної і державницької функцій церкви окремого регіону (Венеція) до поступового розширення сфер обмежень на галузь медицини, освіти, науки і культури;

  2. У розумінні сутності поняття секуляризації, ці зміни відбилися в такому контексті: від розуміння секуляризації як процесу вилучення певних функцій від інституту релігії, через розуміння як обмеження сакрального впливу інституту релігії, на світське життя і розширення секуляризаційного характеру функцій інших інститутів (не тільки держави та економіки, а також інституту культури, науки, освіти та медицини).

На етапі класичної соціології, зміни у характері протікання секуляризації відбуваються через розширення її впливу на більшість соціальних інститутів і, відповідно, на суспільну свідомість – з одного боку, та деяких змін у діяльності інституту релігії з метою зберегти вплив на суспільство, міняючи характер і форми сакралізації. У соціологічній рефлексії ці тенденції знайшли відображення у дискусії щодо розуміння причин і наслідків секуляризації, в контексті перспектив релігії на майбутнє.

Аналіз позицій дослідників різного спрямування (Конт, Маркс, Фромм та Бергер, Парсонс), засвідчують, що тенденція пов’язувати проблеми секуляризації з проблемою існування релігії збереглась і в сучасній соціології яка представлена в таких основних теоріях: а) секуляризація, як втрата „священного і погроза соціальному порядку і згоді” (Луман); б) секуляризація, як витіснення релігії наукою, раціональним мисленням, світською етикою (О’Ді); в) секуляризація як еволюція релігії і її видозміни в ході соціальних змін (Белла). На думку дисертанта в своїй сукупності і взаємодії ці основні сучасні теорії відображають складний і неоднозначний характер впливу секуляризації не тільки на релігію, але й на все сучасне життя. Отже методологічний потенціал кожної з теорій та залучення їх для дослідження секуляризації має узгоджуватись з конкретно-історичними соціальними умовами того чи іншого суспільства, з притаманною йому сукупністю діючих напрямів, форм і організацій релігійного життя.

Наші дослідження засвідчили, що під впливом сукупності соціальних чинників виявлено наступні тенденції секуляризації в сучасному суспільстві: А) секуляризація розширює простір свого впливу на суспільне життя, охоплюючи не тільки релігійну сферу, але й практично всі основні сфери суспільства; Б) змінюється характер впливу сакралізації, від обмеження функцій релігії, до розширення функцій основних соціальних інститутів шляхом вивільнення їх від впливу релігії; В) секуляризація в процесі вивільнення соціальних інститутів, організацій, спільнот та громадян від впливу релігії поступово перебирає на себе функцію захисту їх від небезпек і страхів, котра деякій мірі звужується і втрачається релігією.

Виявлені зміни у процесі сакралізації, як доводить дисертант, впливають на характер взаємодії між основними соціальними інститутами сучасного суспільства і вимагають уточнення евристичного потенціалу терміну секуляризація.

Еволюція терміну секуляризації як засвідчило дисертаційне дослідження, відображала зміни у процесі секуляризації, його ролі у суспільному житті в певні періоди історії впливом секуляризації на взаємодію між основними соціальними інститутами суспільства - релігією, політикою, економікою, культурою, сім’єю. Виявлено, що взаємодія між інститутом релігії і іншими основними соціальними інститутами, мала свою специфіку щодо кожного з інститутів яка витікала із співвідношення їх основних функцій з функціями інституту релігії. В той же час виявлено спільна тенденція змін у цих взаємодіях, яка проявилася у поступовому вивільненні всіх основних соціальних інститутів від домінування з боку релігії.

Ця загальна для всіх суспільств тенденція у взаємодії релігії з іншими соціальними інститутами під впливом секуляризації носить конкретний історичний характер. Дослідження показали, що в умовах українського суспільства ці взаємодії з під впливом визначальних для сучасної України радикальних трансформацій в поєднанні з кризовими явищами у всіх сферах суспільного життя.

Здійснений у дисертації ретроспективний аналіз секуляризаційних процесів у різні історичні періоди, виявив взаємозв’язок між процесами секуляризації та сакралізації в якому десакралізація є специфічною реакцією на процес сакралізації. Секуляризаційний процес виступає актом внутрішнього якісного трансформування релігійного комплексу, що істотно звужує сфери реалізації її функціональності. В той же час сакралізація, постає суттєвим чинником розширення «соціального простору» та сфер функціонування релігії, оскільки релігійне санкціонування поширюється на соціальні інституції й організації, відносини, форми суспільної та індивідуальної свідомості, поведінку та діяльність віруючих людей. Зокрема, це проявляється у виникненні нових релігій, які у своїй діяльності все більше виходять за межі того, що характеризує їх як власне релігійні, оскільки у своїй діяльності вони все більшою мірою змушені переорієнтовуються з вертикального підпорядкування відносин «Бог – людина» на горизонтальне «Людина – людина», що веде до зменшення в них сакральних моментів.

Дисертаційне дослідження динаміки змін у змісті, обсязі та характерних ознаках процесу секуляризації показало, що евристичний потенціал цього поняття виходить за рамки застосування його лише для дослідження і описання релігійної сфери суспільного життя. Наше дослідження підтвердило суттєві методологічні можливості поняття секуляризації і за межами релігійної сфери, зокрема для дослідження взаємодії інституту релігії з іншими соціальними інститутами (політика, економіка, культура, родина). Крім того, при дослідженні процесуального характеру секуляризації з’ясувалось, що це поняття адекватно описує не тільки процес обмеження або розширення обсягу і функцій релігії, але й є придатним для описання більш складних процесів: розширення і звуження обсягу функцій соціальних інститутів, передачу цих функцій від одного соціального інституту до іншого, ліквідація окремих функцій в одних інституціях або перебирання їх в повному обсязі іншими інститутами. Залучення методологічних можливостей поняття секуляризація для дослідження процесів змін що відбуваються у взаємодіях між соціальними інститутами сучасного суспільства та адекватне їх представлення у теоретичних знаннях створює сприятливі перспективи для дослідження можливостей використання поняття секуляризації у дослідженні такої взаємодії в суспільствах нестабільних з високою мірою невизначеності, у суспільствах які отримали визначення – суспільств ризику. Саме на дослідження евристичних можливостей поняття секуляризація в цьому спрямуванні довело можливість і доцільність використання його і дослідженнях соціальних процесів та інститутів сучасних інститутів із залученням синергетичної методології дослідження.

Використання евристичного потенціалу поняття секуляризації дозволяє, на нашу думку, залучити його в модель динаміки розвитку не тільки релігійних рухів, але й світських спільнот, організацій та процесів у сучасному українському суспільстві і виділити на основі їх взаємовпливів реальних суб’єктів взаємодії у ситуаціях криз та розробити цілісну структурно-функціональну модель системи індикаторів ризику у складній суспільній системі.

Публікації автора:

  1. Шандор Ф. Секуляризація, як об’єкт соціологічної рефлексії. Становлення синергетичної картини світу // Соціальні технології. Актуальні проблеми теорії та практики: Міжнародний міжвузівський збірник наукових праць. - Випуск 29. – Київ-Москва-Одеса-Запоріжжя: Вид-во ДУ “ЗІДМУ”, 2006. – С. 391-400.

  2. Шандор Ф. Дослідження процесу секуляризації // Вісник Київського національного університету ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. - Випуск 24-25.- К.: Вид-во “Київський університет”, 2006. – С. 60-63.

  3. Шандор Ф. Вплив процесів секуляризації на інститут політики (соціально-правові взаємовідносини між інститутами релігії, держави та політики) // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Випуск 55. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2006. – С. 195- 204.